Ще одна ніч для Києва була важкою і тривожною, але і цей удар ми витримали. Що далі?
Сьогодні уже можна впевнено стверджувати що і цього разу російський масований ракетно-дроновий удар нікого в Україні не здивував і не налякав. Не справив він враження і на Заході, а тому наші партнери і надалі будуть підтримувати Україну у її справедливій війні з Росією.
Крім того у ЄС уже перестали сподіватись лише на безпекові гарантії з боку США і уже серйозно задумались над створенням власної системи міжнародної безпеки.
Європа має мислити масштабніше й формувати нову архітектуру безпеки, яка могла б включати Україну, Велику Британію, Норвегію та інших партнерів. Таку заяву нещодавно зробив міністр-делегат Франції у справах Європи Бенжамен Аддад на безпековому форумі GLOBSEC, який проходив 21-26 травня 2026 року у Празі.
Колишній Прем‘єр-міністр Франції Мішель Барньє також вважає, що Україну потрібно включати у європейський безпековий міжурядовий формат ще до її вступу до ЄС.
З огляду на заяви цих відомих французьких політиків, а також позицію Німеччини і Великобританії, перспектива України тут є зрозумілою.
Щодо Росії, то її майбутнє виглядає не так привабливо. Виснажена війною з Україною вона все більше стає залежною від Китаю, який у жодному разі не буде підтримувати її імперських амбіцій , а лише буде використовувати РФ як противагу Заходу, і то до певного часу. Коли цей час настане, то КНР відбере у Росії свої історичні території, а можливо не лише їх, а в подальшому буде намагатись перетворити РФ на свій сировинний придаток.
Росія почала втрачати свої позиції і на Кавказі. Перший крок у віддалені від Росії уже зробила Вірменія. Слід очікувати, що найближчим часом те ж саме зробить і Грузія.
Окремо тут варто звернути увагу на Північний Кавказ. Поки росіяни могли фінансово утримувати Кадирова, то ситуація у цьому регіоні для них була більш-менш стабільною. Тепер, коли 40 % економіки працює на війну, в РФ слід очікувати на значну фінансову кризу, що у свою чергу змусить росіян відмовитись від дотування Північного Кавказу з центрального бюджету РФ. Очевидно, що це буде мати для Росії вкрай негативні політичні наслідки, але в умовах глибокої фінансово-економічної кризи вона змушена буде піти на такий крок. Окремо тут варто згадати демографічний і релігійний фактори, які у цьому регіоні мають особливо важливе значення. Тому найближчим часом на Північному Кавказі слід очікувати публічних проявів масового незадоволення політикою Путіна і активізації сепаратистських, хоча більш правильно було б вживати термін національно-визвольних рухів.
Швидше за все, враховуючи історичний досвід та особливості національного менталітету мешканців Північного Кавказу, першими із складу РФ захочуть вийти Чечня, Інгушетія і Дагестан. Коли саме це станеться зараз сказати важко, але через відсутність у росіян явних успіхів у війні з Україною процес розпаду Російської Федерації уже запущено і його ознаки стають все більше й більше помітними. У зв’язку з цим у світі почнуть з’являться нові загрози і виклики, до яких ми маємо бути готовими, якщо не хочемо залишитись з ними наодинці і загинути під руйнівними уламками вмираючої російської імперії.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
